Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.
Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.
НЕ ЗАБУДЬ СКАЗАТИ...
Слово мама в житті перше звісно,
Розкрива обійми немовля
Обвиває шию тісно - тісно
Мамочко, лебідонько моя!
Горнеться до неньки, примовляє,
Ось уже і пісню заспіва
Ось ужє і віршик прочитає
Мамочко, лебідонько моя!
Пустотливим малюком до школи
Мчить мерщій науку здобува
Ось п`ятірку я несу велику
Мамочко, лебідонько моя!
День - по - день збігає те життя примхливе
Ось уже й доросла я
В мене горе, в мене радість, нене
Мамочко, лебідонько моя!
Все знесе і витримає мати
Біль утрат і радощі буття
Не забудь нагоду відшукати
І сказать - лебідонько моя!
МАТЕРИНСЬКI OЧI
Весняний дощ постукав у вiкно,
Неначе вiсточку принiс менi iз дому,
Ось розчинив, вiдчув оте тепло,
Таке знайоме не менi oдному.
Уся кiмната свiтлом залилась,
А я в обiймах чарiвницi-ночi
I болем в серцi пiсня вiддалась
I я побачив материнськi oчi.
Немов озерця чистої води,
А вiд напруги в них блищали сльози
I вiдображення щасливоi пори
I несподiванi oсiннi, першi грози.
В них правда, щирiсть, чеснiсть, доброта
I cмуток перемiшаний з журбою,
Усi цi роки, ти була одна,
А в серцi ми завжди були з тобою.
Хоч сплю, та бачу очi в далинi,
Вони, як зорi, що ведуть додому,
Немає других на усiй землi.
I це знайоме не менi oдному.
Уся кiмната свiтлом залилась,
Нарештi вже скiнчилися тi ночi
I щастям в серцi пiсня розлилась,
Я бачу, бачу материнськi очi.
